Учити
літати...
Учити мріяти...
Учити творити...
Це призначення педагога
Луі Арагон
Есе
Хто
ви по професії ? Так часто задається це питання… і чуєш відповідь: електрик, агроном,
водій, лікар, художник, механік, кухар.
І начебто все щоденно, одноманітно. Коли ж чуєш вчитель, педагог, викладач,
з’являється музика в голові, уява працює все швидше, і думки вже не зупинити,
мрії не угамувати. Робота вчителя така багатообразна! І в будь-якому настрої
можна зробити щось корисне. Один день буде вдалий для планування. Інший – для
перевірки знань учнів. Третій – для підбірки матеріалу до майбутнього свята.
Четвертий – для вивчення новинків або обміну досвідом… Хіба мало справ у
вчителя . Головне працюй, фантазуй, пробуй, починай – і все у тебе вийде!
І
ось ти вже пурхаєш по знайомій стежині, ведучій в улюблену школу, крокуєш по
сходинках і, нарешті, входиш в світле просторе приміщення – це твій клас. Все
тут тішить око: рівні ряди парт підкреслюють порядок, чисто вимита дошка –
чистоту, зелені рослини створюють затишок. Але це не так важливо необхідніше
для мене, як вчителю – це звичайно, безліч дитячих посмішок, різноманітність
поглядів, рум’янець на ніжних дитячих щічках, строкатість бантів в кісках,
дзвінкий завзятий сміх.
Кожного
разу заходячи в клас, розумієш: ти вчитель, ти маєш бути суворим і вимогливим.
Але убачивши цих милих, пустотливих, своїх любих учнів, здогадуєшся – це не так
то просто.
Ось
він звичайний, але в той же час зовсім не схожий на інший робочий день. У школі
тиша і спокій – йдуть уроки…
А
у нас математика або мова, ми вчимося правильно тримати ручку, олівець; писати
малі та великі букви, цифри; читати та переказувати, розмовляти рідною мовою і
розуміти її. І якщо щось не виходить у них, дати їм трохи відпочити, аби їх
втомлені очі знову засяяли щирістю і світлом пізнань.
А
я далі почну спілкуватися з ними на їх рівні, приведу кілька доступних
прикладів, роз’яснень і потрібні мені знання самі собою прийдуть на уста моїх
вихованців.
Ми
разом з учнями піднімаємося по сходинках знань вище і вище. Вони скриплять, дух
захоплює від висоти. Давайте зупинимося, оглянемося, що деремося ми в свій
заповітний дорослий день не за ради іменників і дієслів, а в першу чергу, аби
комусь поряд з нами тепліше стало, аби кордони добра і зла не розмилися.
Хай
сьогодні мій урок не зовсім науковий і хай не відрізняється він особливою
яскравістю та зате для мене найголовніше те, що він блищіть добротою і
душевністю, які допомогли нам об’єднатися, зрозуміти один одного.
Я
– вчитель – творча людина. Моя професія вимагає від мене постійної мобільності,
невичерпної мудрості.
І
кожний мій маленький учень, яким би «важким» він не здавався мені, має бути
переконаний: він цікавить мене – вчителя, він може розраховувати на щиросердне
співчуття з мого боку, на конструктивну пораду, захист й практичну допомогу.
Головне
в професії вчителя навчитися жити зі своїми вихованцями однією дружною сім’єю,
адже так поважно пробуджуватися і йти туди, де тебе чекають і люблять, де тобі
тепло і затишно, і тоді все в тебе вийде!
Учити мріяти...
Учити творити...
Це призначення педагога
Луі Арагон
Есе
Хто
ви по професії ? Так часто задається це питання… і чуєш відповідь: електрик, агроном,
водій, лікар, художник, механік, кухар.
І начебто все щоденно, одноманітно. Коли ж чуєш вчитель, педагог, викладач,
з’являється музика в голові, уява працює все швидше, і думки вже не зупинити,
мрії не угамувати. Робота вчителя така багатообразна! І в будь-якому настрої
можна зробити щось корисне. Один день буде вдалий для планування. Інший – для
перевірки знань учнів. Третій – для підбірки матеріалу до майбутнього свята.
Четвертий – для вивчення новинків або обміну досвідом… Хіба мало справ у
вчителя . Головне працюй, фантазуй, пробуй, починай – і все у тебе вийде!
І
ось ти вже пурхаєш по знайомій стежині, ведучій в улюблену школу, крокуєш по
сходинках і, нарешті, входиш в світле просторе приміщення – це твій клас. Все
тут тішить око: рівні ряди парт підкреслюють порядок, чисто вимита дошка –
чистоту, зелені рослини створюють затишок. Але це не так важливо необхідніше
для мене, як вчителю – це звичайно, безліч дитячих посмішок, різноманітність
поглядів, рум’янець на ніжних дитячих щічках, строкатість бантів в кісках,
дзвінкий завзятий сміх.
Кожного
разу заходячи в клас, розумієш: ти вчитель, ти маєш бути суворим і вимогливим.
Але убачивши цих милих, пустотливих, своїх любих учнів, здогадуєшся – це не так
то просто.
Ось
він звичайний, але в той же час зовсім не схожий на інший робочий день. У школі
тиша і спокій – йдуть уроки…
А
у нас математика або мова, ми вчимося правильно тримати ручку, олівець; писати
малі та великі букви, цифри; читати та переказувати, розмовляти рідною мовою і
розуміти її. І якщо щось не виходить у них, дати їм трохи відпочити, аби їх
втомлені очі знову засяяли щирістю і світлом пізнань.
А
я далі почну спілкуватися з ними на їх рівні, приведу кілька доступних
прикладів, роз’яснень і потрібні мені знання самі собою прийдуть на уста моїх
вихованців.
Ми
разом з учнями піднімаємося по сходинках знань вище і вище. Вони скриплять, дух
захоплює від висоти. Давайте зупинимося, оглянемося, що деремося ми в свій
заповітний дорослий день не за ради іменників і дієслів, а в першу чергу, аби
комусь поряд з нами тепліше стало, аби кордони добра і зла не розмилися.
Хай
сьогодні мій урок не зовсім науковий і хай не відрізняється він особливою
яскравістю та зате для мене найголовніше те, що він блищіть добротою і
душевністю, які допомогли нам об’єднатися, зрозуміти один одного.
Я
– вчитель – творча людина. Моя професія вимагає від мене постійної мобільності,
невичерпної мудрості.
І
кожний мій маленький учень, яким би «важким» він не здавався мені, має бути
переконаний: він цікавить мене – вчителя, він може розраховувати на щиросердне
співчуття з мого боку, на конструктивну пораду, захист й практичну допомогу.
Головне
в професії вчителя навчитися жити зі своїми вихованцями однією дружною сім’єю,
адже так поважно пробуджуватися і йти туди, де тебе чекають і люблять, де тобі
тепло і затишно, і тоді все в тебе вийде!

Немає коментарів:
Дописати коментар