Учити літати...
Учити мріяти...
Учити творити...
Це призначення педагога

Луі Арагон

Есе

            Хто ви по професії ? Так часто задається це питання… і чуєш відповідь: електрик, агроном, водій, лікар, художник, механік,  кухар. І начебто все щоденно, одноманітно. Коли ж чуєш вчитель, педагог, викладач, з’являється музика в голові, уява працює все швидше, і думки вже не зупинити, мрії не угамувати. Робота вчителя така багатообразна! І в будь-якому настрої можна зробити щось корисне. Один день буде вдалий для планування. Інший – для перевірки знань учнів. Третій – для підбірки матеріалу до майбутнього свята. Четвертий – для вивчення новинків або обміну досвідом… Хіба мало справ у вчителя . Головне працюй, фантазуй, пробуй, починай – і все у тебе вийде!

            І ось ти вже пурхаєш по знайомій стежині, ведучій в улюблену школу, крокуєш по сходинках і, нарешті, входиш в світле просторе приміщення – це твій клас. Все тут тішить око: рівні ряди парт підкреслюють порядок, чисто вимита дошка – чистоту, зелені рослини створюють затишок. Але це не так важливо необхідніше для мене, як вчителю – це звичайно, безліч дитячих посмішок, різноманітність поглядів, рум’янець на ніжних дитячих щічках, строкатість бантів в кісках, дзвінкий завзятий сміх.

            Кожного разу заходячи в клас, розумієш: ти вчитель, ти маєш бути суворим і вимогливим. Але убачивши цих милих, пустотливих, своїх любих учнів, здогадуєшся – це не так то просто.

            Ось він звичайний, але в той же час зовсім не схожий на інший робочий день. У школі тиша і спокій – йдуть уроки…

            А у нас математика або мова, ми вчимося правильно тримати ручку, олівець; писати малі та великі букви, цифри; читати та переказувати, розмовляти рідною мовою і розуміти її. І якщо щось не виходить у них, дати їм трохи відпочити, аби їх втомлені очі знову засяяли щирістю і світлом пізнань.

            А я далі почну спілкуватися з ними на їх рівні, приведу кілька доступних прикладів, роз’яснень і потрібні мені знання самі собою прийдуть на уста моїх вихованців.

            Ми разом з учнями піднімаємося по сходинках знань вище і вище. Вони скриплять, дух захоплює від висоти. Давайте зупинимося, оглянемося, що деремося ми в свій заповітний дорослий день не за ради іменників і дієслів, а в першу чергу, аби комусь поряд з нами тепліше стало, аби кордони добра і зла не розмилися.

            Хай сьогодні мій урок не зовсім науковий і хай не відрізняється він особливою яскравістю та зате для мене найголовніше те, що він блищіть добротою і душевністю, які допомогли нам об’єднатися, зрозуміти один одного.

            Я – вчитель – творча людина. Моя професія вимагає від мене постійної мобільності, невичерпної мудрості.

            І кожний мій маленький учень, яким би «важким» він не здавався мені, має бути переконаний: він цікавить мене – вчителя, він може розраховувати на щиросердне співчуття з мого боку, на конструктивну пораду, захист й практичну допомогу.

            Головне в професії вчителя навчитися жити зі своїми вихованцями однією дружною сім’єю, адже так поважно пробуджуватися і йти туди, де тебе чекають і люблять, де тобі тепло і затишно, і тоді все в тебе вийде!